Значний розвиток буровугільної промисловості в Олександрії відбувався в 1947 – 1954 роки, коли було ухвалене рішення про розвиток буровугільних родовищ вугілля з використанням німецьких технологій і устаткування буровугільних підприємств.
Активно будувалися вугільні шахти, розрізи і підприємства з переробки бурого вугілля – брикетні фабрики «Байдаківська», «Димитрівська», теплоелектроцентралі № 1-2 і № 3. Держава за короткий термін, з 1950 року по 1965 рік створила могутній комплекс з видобутку і переробки бурого вугілля.
У 60–70-ті роки минулого століття буровугільний комбінат «Олександріявугілля» видобував у рік більше 10 млн тонн бурого вугілля, виробляв 3 млн тонн буровугільних брикетів, 2,5 млн Гкал тепла та 400 млн кВт/год електроенергії.
Окрім високого рівня виробництва, в період 1970 – 1990 рр. будувалися нові вугледобувні підприємства: шахта «Верболозівська», «Світлопільська», «Ведмежоярська», вуглерозрізи: «Бандурівський», «Морозівський», «Костянтинівський», «Протопопівський».
Це дозволило утримувати рівень виробництва на високому рівні, не дивлячись на вибуття з виробничого циклу вугледобувних підприємств, які були побудовані раніше.
На той час у виробничому об’єднанні «Олександріявугілля» працювало близько 15 тисяч робітників. Якщо врахувати членів їх сімей, то з вугільною галуззю була пов’язана доля щонайменше 35–40 тисяч жителів міста, в якому проживало на той час 108 тисяч населення.
Разом з буровугільною галуззю бурхливо розвивалося і саме місто, його соціальна і комунальна сфера. Створювалися допоміжні підприємства для обслуговування вугільного господарства: рудоремонтний завод, райенергоуправління, управління з монтажу, демонтажу і ремонту устаткування, будівельний трест, вузол зв’язку, обчислювальний центр тощо. А це, у свою чергу, вирішувало питання створення робочих місць для жителів міста і отримання стабільної заробітної плати.
Завдяки розвитку буровугільної галузі Олександрія стала промислово-індустріальним містом з розвиненою соціальною і комунальною сферами і з повним правом називалася містом гірників.
Усі досягнення були отримані завдяки державним дотаціям на видобуток і переробку бурого вугілля, в окремі роки рівень дотаційності буровугільного виробництва становив 40–50%.
У перші роки незалежності України при переході економіки країни на ринкові відносини, припиненні дотування буровугільного виробництва. Галузь перетворилася на збиткову, втратила можливості для подальшого розвитку і поступово занепала.
З 2007 року всі буровугільні підприємства Олександрії були зупинені.
Але, незважаючи на це та враховуючи, що без минулого немає майбутнього, олександрійці пам’ятають про День шахтаря та з вітають працівників вугільних підприємств та пенсіонерів-шахтарів нашої громади з цим святом.