Олександрія багата на талановитих людей. Свою унікальність вони виражають різними видами творчості. За їхній хист люди називають їх майстрами і майстринями. Усі вони обрали Олександрію місцем своєї сили, натхнення, життя і майбутнього.
І саме з таким людьми починаємо знайомство в серії статей «Непересічні таланти: історії незабутніх майстрів».
До Великодня своєю розповіддю ділиться Ірина Михалевич.
Ірина Михалевич – олександрійка, яка вже 13 років займається писанкарством.
Майстриню настільки захопив світ писанки, що вона невпинно працює в цьому напрямку, вивчає нові способи писання та експериментує з природними барвниками. Працює в традиційній восковій техніці, створює писанки в кольорі, опановує техніку витравлювання і лемківське письмо.
– Українській нації пощастило, що в нас є писанка, – ділиться своїми переконаннями Ірина Михалевич. – Мистецтво писанкарства глибоке, цікаве і складне. Щоби навчитися писати писанку треба роки.
За словами майстрині для неї все почалося ще в далекому дитинстві, коли дідусь водив її у ліс, до річки, розповідав про світ рослин і їхні лікарські особливості. Проте поштовхом до писанкарства стала книжка – «Писанки Катеринославщини» авторства Юлії Датченко. До того, як написати першу писанку, майстриня бачила їх тільки на малюнках.
Писанкарка повністю відмовилася від сучасних барвників. Вона пише писанки і фарбує їх виключно рослинними барвниками, які сама ж і робить на основі трав, листя, квітів, корінців, ягід.
– Починала фарбувати штучними барвниками. Але подивилася потім на результат. Він мені не сподобався – яскравість писанок була штучна. Тому виникло питання: а чим фарбували раніше і як видобували кольори? – говорить Ірина Михалевич.
Із досвіду майстриня розповіла, що фарбує будь-яка рослина. Якщо фарбувати листям, цвітом і травами, то, як правило, це будуть жовті, бурі та зелені відтінки. Унікальна барва – кремова і світло-бура, які дають череда і волоський горіх. Дуже важко знайти в нашій місцевості червоний колір – найчастіше доводиться купувати для цього червоний сандал, бразолію, цезельпінію. Багато відтінків здобувається тільки шляхом нашарування різних барв.
Ірина Михалевич розповідає, що писанки нашого регіону вважаються особливими. Ці орнаменти виразні й самобутні. Писанкам Кіровоградської області притаманне чорне тло і виразний орнамент з червоними, жовтими, блакитними й зеленими лініями. А для Олександрії характерний орнамент, який можна назвати як «дерево-тризуб».
Розповідаючи про Олександрію, писанкарка зауважує, що сама вона родом із Смоліного, але тут навчалася і створила сім’ю, тут разом із родиною і залишилася.
– Все, що ми бачимо, впливає на нас, наш світогляд і стан. Олександрія гарна і зелена, а вулиці – широкі. І саме в цьому місті я почала писанкувати. Вважаю, що це не просто так – говорить Ірина.
Серед улюблених місць в Олександрії – природні зони: прогулянки вздовж річок і на луках – там, де різнотрав’я і природа.
Для тих, хто хотів би почати писати писанку, майстриня радить знайти достатньо часу.
– Якби я замислилася відпочатку, скільки на це все потрібно часу, можливо, я би і не починала – сміється Ірина Михалевич. – Щоби почати писанкувати треба спробувати читати книги, шукати натхнення по зображеннях і авторах, йти по майстрах, відвідати майстер-класи. Також варто спробувати попрацювати із яйцем: видути його, підготувати до розпису. Якщо це вдасться зробити, тоді можна рухатися далі.
Писанки можна писати впродовж всього року, а не лише перед Великоднем. Виготовлення однієї писанки триває від 10 хвилин до кількох годин. Свої майстер-класи Ірина Михалевич проводить в музеї та бібліотеках, онлайні, чаті «Писанкарский гід».
Також вона – авторка книги «Українська народна писанка», має групу в Facebook та Youtube під назвою «Школа писанкарства «Ряст». Там розповідає про техніки, які освоїла, та інші особливості писанкарства.